55Вікова приглухуватість не є самостійним й ізольованим захворюванням. Всяка втрата слуху обов'язково має свої причини й свої наслідки, від незначних незручностей спілкування до таких серйозних, як обмеженість розумових здібностей. Чим раніше відбудеться звернення літньої людини за спеціалізованою допомогою, тим менше ймовірність розвитку деменції різного ступеня.
Механізм сприйняття звуків людиною дуже складний. Він пов'язаний з будовою вуха, яке складається з 3 частин - зовнішнє, середнє, внутрішнє. Кожна виконує свої функції: приймає енергію звукових коливань, активізує найтонші нервові закінчення, передає отримані імпульси в мозок. Мозок переробляє отриману інформацію, транслює її у вигляді зрозумілих нам звуків. У цьому ланцюжку перетворень важливий кожен етап. І будь-який збій роботи (пошкодження) одного з них неминуче веде до збою роботи всього механізму.
Тим не менш, з настанням вікових змін в організмі людини в цілому, майже неможливо уникнути хоч деякого погіршення слуху. Це пов'язано із загальними дегенеративними змінами в організмі - неминучим погіршенням стану судинної системи, погіршенням кровопостачання, зменшенням кількості нервових рецепторів та їх реактивної чутливості. Страждають всі функції, у тому числі й сприйняття звуків (слуху).
Причиною дисфункції слухового апарату у людей всіх вікових категорій можуть стати такі зовнішні фактори, як хронічні інфекційні захворювання, травми голови або вуха, прийом деяких особливо токсичних лікарських засобів, виробничі інтоксикації, тривалий високочастотний акустичний вплив, новоутворення, отосклероз.
У особливій групі ризику знаходяться любителі гучної музики, особливо в вакуумних навушниках – близьке розташування навушника до барабанної перетинки прискорює «відмирання» слухових клітин, що веде до неминучої глухоти.
Буває, що поганий слух (або його відсутність) є не набутим захворюванням, а викликаний вродженою патологією – генетичною аномалією, інфекційним захворюванням під час вагітності, родовими травмами дитини, вадами розвитку вуха та ін.
Слухова неповноцінність дуже ускладнює процес комунікації значно знижує якість життя людини. Дуже важливо своєчасно почати лікування. Симптоматика дисфункції слухового апарату в більшості випадків очевидна і діагностування захворювання не викликає великих труднощів. Звернення до ЛОР-лікаря – неодмінна умова благополучного результату при його можливості. Проблему зниження слуху у літніх людей повністю усунути неможливо, тим важливіше для них профілактичне лікування. Лікування патології полягає в прийомі медикаментів, призначенні фізіотерапії, лікувальної фізкультури, консультації невропатолога, в деяких випадках можливе хірургічне втручання, слухове протезування.
Слухопротезування призначається при малій ефективності інших методів лікування. Це слухові апарати, що підсилюють звуки певної частоти. Їх виробництво засноване на використанні цифрових технологій, апарати мають ряд переваг (багатоканальність, шумозаглушення та ін), вони дуже зручні в застосуванні й малопомітні.
Їх підбирає, встановлює та оцінює придатність спеціаліст-слухопротезист після проведеної діагностики слуху.
Основним методом дослідження є тональна аудіометрія, під час якої досліджується сприйняття звучання різної частоти. Показник нормального слуху – до 25 дБ, початковий ступінь глухоти – до 45 дБ, середній ступінь – до 70 дБ, повна глухота діагностується при показаннях від 70 до 90 дБ.
Природний механізм передбачає самостійне очищення вушних каналів від скупчення сірки, яка забирає з собою й бруд, що проникає в канал, а також мікроорганізми. Але якщо цей процес утруднений, можна очищати вуха ватяними паличками, вводячи їх неглибоко в слуховий прохід. Глибоке проникнення може спровокувати утворення сірчаної пробки або навіть пошкодження барабанної перетинки. У цьому випадку знадобиться екстрена допомога лікаря.
Також для полегшення очищення можна скористатися перекисом водню – закапати вуха і 15 хвилин полежати. Через 2-3 дні забруднення самі легко вийдуть.
Для тренування слухосприйняття лікарі рекомендують регулярно робити нескладні вправи.
Для їх виконання потрібно прийняти зручне положення і прислухатися до оточуючих звуків – намагаючись визначити кожен окремо, одночасно намагаючись визначити його напрямок. Також корисно іноді спілкуватися пошепки з співрозмовниками. Також розвитку слуху сприяють заняття рукоділлям, розгадування кросвордів, гра на музичних інструментах.
